Коментар на Послання до римлян Розділ 9-16 Новий Завіт Адам Кларк (рос)

Коментар на Послання до римлян. Розділ 9-16. Новий Завіт. Адам Кларк

У Посланні до римлян апостол детально показав, що благодать Божа поширюється на язичників так само, як на євреїв, що закон Божої милості був повністю, і сам по собі, доступний для всіх віруючих у протилежність заслугам у справах або послуху будь-якому закону. Що язичники вірою отримують право на благословення Божого Завіту, і що євреї не мають можливості отримати ці благословення жодним іншим шляхом. У першій половині послання апостол не розглядав євреїв як знедолених, хіба що побічно. Навпаки, в їхню відповідальність належить перебувати в Церкві і не намагатися перешкоджати входженню до Церкви язичників, але дозволяти їм бути співучасниками в Божій милості. Таким чином, його думка загалом така: чому ж віруючі з язичників не можуть бути допущені до Божої милості, виправдані та врятовані так само, як і ви?
Однак пізніше апостол розглядає прийняття язичників до Царства і Завіту Божого з позиції покликання та запрошення, а також обрання та вибору.
Коментарі на Послання до римлян належать відомому методистському богослову Адаму Кларку. Вони написані у найкращих євангельських богословських традиціях з огляду на нові текстуальні розробки початку 19 століття.
Адам Кларк (1762-1832) є одним із найвидатніших представників весліанського богослов'я та переконаним прихильником біблійної святості.
Найважливішим із його творів було тлумачення всіх книг Біблії, вперше опубліковане у восьми томах (1810-1826), над яким Кларк працював упродовж сорока років.
Видання рекомендоване дослідникам Біблії, служителям, викладачам, студентам духовних навчальних закладів та всім, хто цікавиться арміянською школою богослов'я.

Зміст:

Розділи (9 - 16)